четверг, 20 октября 2011 г.

Совсем недавно читала интересную статью, которая заставила задуматься о том, какую трансформацию проходят наши литературные предпочтения с возрастом.  Если брать собственный пример (он –то всего ближе и понятней), то могу сказать, что все мои литературные трансформации происходили в тесной взаимосвязи со знаковыми событиями, происходящими в моей жизни. Конечно, я не имею в виду тот нежный возраст, когда я читала практически все, что попадалось мне под руку, так как читать я любила безумно. Это беспорядочное чтение было прервано родителями в момент, когда меня застукали  (тогда мне только исполнилось 11 лет) с книгой «Маленькие детективы большой Америки». Мне объяснили, что книга это не детская, на что я резонно заметила, что все детское и даже полудетское в доме я уже перечитала (опустив подробности о пододеяльном чтении с фонариком). С тех пор книгами меня снабжали регулярно, хорошими, разными, интересными и содержательными. И после «Унесенные ветром», «Поющие в терновнике» для меня настала эра Джульетты Бенцони. Ее 12-титомник «Катрин», который мама прятала от меня самым изощренным способом в самых недоступных местах, который, несмотря на все ее изощрения, в этих недоступных местах я находила. Чем был для меня этот роман? Как по мне, отправной точкой в установлении планки для принца, собирающегося покорить мое сердце. Это потом жизнь разубедит в существовании благородного, сильного, красивого и единственного. А тогда, лет эдак в14 я четко видела мужчину своей мечты: сметающего все преграды на своем пути, преодолевающего стужу, зной, пробирающегося сквозь дремучие леса и непроходимые болота, чтобы спасти меня от чего то там, злого, и себя, благодарно замирающую на его мужественной груди, в его сильных и теплых руках. Это потом, познав силу и горечь первой любви, я открою для себя Ахматову, правда, и останусь верна ей навсегда. По Ахматовой можно читать мою жизнь. Все начиналось у нас с ней с: «Было душно от жгучего света, А взгляды его — как лучи, Я только вздрогнула: этот может меня приручить…», продолжилось уже с надрывного: «И когда друг – друга проклинали…». Зачитанная до дыр книга с замусоленными страницами, карандашные пометки на полях. В том дерзком возрасте цветущего максимализма я даже позволяла себе править Ахматову! Как мне были близки ее стихи о вселенской любви и о такой же боли. Но вот прошли годы, став матерью, мне все ближе становились ее переживания и терзания за сына. Как проникновенно и понятно стали звучать строки, пронизанные тревогой.
Итак, подведем итоги. Человек, жертва социума. Человек не может быть одинок ни в своем счастье, ни в своем горе, он ищет выход своих эмоций, сопереживательную душу. Возможность там, на духовном уровне, найти понимание и поддержку.

Лично мне сейчас близки такие стихи: 
Колановская
Мне дела нет до сплетен, пересуд,  чиста, но не светла моя дорога.
Куда года меня стремглав несут? Куда, ответь мне ради Бога!
Мне дела нет до тех, кто так плывет, плывет инертно по теченью,
Мой путь, похожий на водоворот, не приведет к любовному забвенью.
Мне дела нет до тех, кто обижал, хлестал пощечиной щеку мне хлестко,
Кто в спину нож безжалостно вонзал, и врал в глаза затейливо и просто.
Мне дела нет до тех, кто там, в ночи, проклятья сыпал щедрою рукой,
А утром тихо так шептал: «прости», и обретал и совесть и покой.
Мне дело есть до тех лишь единиц, которым сердце я навек открыла,
Кому средь будней, сказок, небылиц, святой любви частичку подарила.
Я встану против мира на войну, не тяжела мне будет ноша эта!
Я в ад, или к создателю пойду, остаться не послушаю совета.
Мою любовь не вытерпят границы, она порой бывает беспощадна,
Когда летят событий вереницы, она прекрасна, весела, отрадна.
Моя любовь мне тяжкий – тяжкий крест, она мне дарит легче пуха крылья,
Судьбы карающий каленый перст, а не предмет, покрытый серой пылью.
Мне говорят нельзя любя сгорать, я не пойму такого отношенья.
И судьбы мира я могла б решать, не чувствуя любовного влеченья.
Но я ранима и слаба в любви, не жаждит сердце вечной славы!
Но стану тверже стали, если вы, любовь мою однажды растоптали!

пятница, 14 октября 2011 г.

О культуре по новому...

Читая книжные новости на  http://bookmix.ru/news/index.phtml?id=6095, обратила внимание на один, весьма интересный заголовок: «На двухсотлетие Лермонтова потратят 200 миллионов рублей». 200-летний юбилей Михаила Лермонтова будет праздноваться в 2014 году. Поэт родился 15 октября 1814 года. Что заинтересовало лично меня, так это сам подход к событию. По нашим, отечественным меркам, подход достаточно масштабный, который планируется заранее, а главное, достаточно хорошо будет профинансирован. Почему это удивляет? Уже давно стал очевиден тот факт, что в погоне за техническим прогрессом, мировым лидерством в экономике, в гонке вооружений, была утрачена какая-то часть нашего духовного мира, культурного наследия. Великие полотна наших живописцев, рукописи наших писателей  осели в частных закрытых коллекциях, церкви, замки, дома, которые имели историческую ценность обветшали без должного ухода или перешли в собственность тех, кто переделал культурное наследие в казино, элитные клубы и рестораны. Только доход и престиж, остальное мусор, не стоящий внимания. Крик о бездуховности, о котором кричала интеллигенция и церковь, утонул в реве толпы, требующей «хлеба и зрелищ». Видимо развитие нашего социума перешло на новый этап. Властьимущие вдруг заговорили о духовном и культурном возрождении. Что это, новый способ пиара или осознание того, что мы необратимо теряем все то, что бережно создавалось и хранилось нашими предками. Если честно, меня в этом плане очень радует Россия. Они за этот вопрос взялись серьезно. Масштабно и патриотично, на государственном уровне начинает праздноваться День семьи любви и верности. Тоесть, в  период сексуального развращения молодежи, фактической пропаганды разгульной жизни (в основном через интернет), масштабно проходит праздник направленный на возрождение здоровой, социально активной, возможно даже многодетной семьи. Похвально! Такими темпами социум скоро подтянет свою духовную сферу к материальной, и, развивая их одновременно,  мы станем истинно богаты.
Но вернемся к Лермонтову. Я не являюсь его большой почитательницей, мне нравятся выборочные произведения, но совершенно согласна с тем, что этот человек был, несомненно, талантлив, и сделал неоценимый вклад, не побоюсь сказать, в развитие мировой культуры. И то, что в России хотят масштабно отметить его двухсотлетие, является доказательством его несомненного таланта и признания. Радует и то, что Украина фактически не отстает от России в своих стараниях возродить свою культуру и духовность. Несмотря на трудности экономического плана, скудное финансирование, мы все больше и больше начинаем вкладывать сил и средств в реконструкцию исторических и культурных памятников, возрождать духовность и поддерживать юные таланты.   





вторник, 4 октября 2011 г.

Всеукраїнському Святу Бібліотек присвячується!

Це був звичайний день звичайної осені. Але звичайна недільна прогулянка для відвідувачів парку Глоби стала надзвичайним святом! В цей  день, 25 жовтня бібліотекарі святкували своє професійне свято: Всеукраїнський День Бібліотек. Готувалися до свята заздалегідь, ретельно, намагаючись створити незабутньо дружню атмосферу. Ні, не для себе, для людей, для всіх тих, хто вже є відданим читачем, що переживав разом з бібліотекою всі її зміни, модернізації, скрутні часи. Для тих, хто тільки – що почав відкривати для себе дивний та надзвичайно багатий бібліотечний світ. Для тих, хто тільки почав читати, для тих, у кого тільки зявилася думка стати відвідувачем бібліотеки. Тобто свято створювалося для людей, з щирою душею, зі знанням та безцінним досвідом в організації свят, з бажанням створити щось цікаве та потрібне. Чи вдалося? Судити вам, всім, хто прийшов на це свято випадково, чи цілеспрямовано, всім, хто не пройшов байдужим повз столики та стенди з книгами, інформаційними буклетами, повз інформацію  на  електронних  носіях  про  бібліотеки  та їхні  ресурси,    прийняв  участь в  конкурсах, та познайомився  з    авторами  книг  та  їх  творами.
Координатором проведення та організаціі свята виступила Дніпропетровська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека ім. Первоучітелів словянських Кирила та Мефодія на чолі з директором Тітовою Надією Миколаївною. Всі дії були узгоджені з представниками Обласного Управління Культури і Туризму в особі його начальника: Першиної Наталлі Генадіївни та Міського Управління Туризму в особі його зам начальника: Бойко Майї Василівни.
Важко передати словами той масштаб роботи, що була проведена, для того, щоб це свято відбулося на належному рівні! Було розіслано більш ніж сто запрошень іншим бібліотекам з пропозицією взяти участь в святі. До речі, окрім ДОУНБ були присутні 19 бібліотек, а саме: ДОБЮ – Дніпропетровська обласна бібліотека для юнацтва ім. М. Свєтлова (Матюхіна О. Л.); ДОБД – Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей (Шарабура О.І.); ЦСБД м. Дніпропетровськ – Централізована система бібліотек для дітей м. Дніпропетровська (Щукіна Т.Г.); Бібліотека ДНУ – Бібліотека Дніпропетровського Національного університету імені О. Гончара (Кубишкіна С.В.); Бібліотека НГУ – Бібліотека Дніпропетровського національного гірничного університету ( Нефьодова О.Н.); Бібліотека НМА – Бібліотека національної металургічної академії; ДОМБ – Дніпропетровська обласна медична бібліотека; Бібліотека ДНУЗТ – Бібліотека дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. В. Лазаряна; Обласний інститут післядипломної педагогічної освіти; Дніпропетровський індустріальний технікум; Театрально-художній коледж (Карпенко М.М.); Бібліотека радіоприладобудівного коледжа (Кудрявцева О.В.); Бібліотека училища культури (Найдовська М.В.); Бібліотека транспортно-економічного коледжу (Гаврілюк Н.Р.); Верхньодніпровська ЦБС (Сопіна Л.М.); Дніпродзержинська ЦБС (Герасюта Т.І.); Широкінська ЦБС (Кращенко Л.І, Бондарчук Л.В.); Орджонікідзевська ЦБС (Сударєва В.).

Чого тільки не було на цьому святі! Безпрограшна лотерея, де в якості призів виступили закладки до книги з цікавим висловом про книгу, бібліотеку, або просто з гарним побажанням. Ця лотерея мала не аби який попит серед присутніх на святі дітей  і  дорослих. Зацікавила і мультимедійна презентація, що транслювалася впродовж всього свята на двох великих плазмових панелях, що доводило те, що сучасна бібліотека крокує в ногу з прогресом, модернізується та розвивається, орієнтуючись на потреби свого читача. Також були представлені творчі роботи постійних читачів бібліотеки та винаходи місцевих майстрів. Бібліотечні спеціалісти проводили консультації та запис до бібліотеки. Куточок, де була розташована дитяча бібліотека впродовж всього свята був дуже гомінкий та яскравий, там дітям пропонували помалювати та пограти на дитячих музичних інструментах. Все свято супроводжувалося тривалим концертом за участю творчих колективів міста, де талановита молодь, діти, дорослі читали вірші, співали, танцювали, проводили різні конкурси! Жодного сумуючого обличчя, тільки зацікавленість та радість.
Можна з впевненістю сказати, що це свято відбулося!  І відбулося воно професійно, весело, цікаво! І навіть з огляду на те, що зараз бібліотека, як і країна в цілому, переживає досить скрутні економічні часи, тобто не має достатнього фінансування для придбання всього необхідного обсягу печатної літератури та цифрових носіїв. Бібліотекарі сміливо дивляться у майбутнє, тому що з кожним днем зростає кількість нових відвідувачів бібліотеки, проводиться масштабна робота з виявлення та поставки обовязкового примірника по всій області, проходить активний пошук додаткових джерел фінансування. Доречі, на свято  Всеукраїнського Дня Бібліотек завітали місцеві письменники, що подарували бібліотеці свої книжки. Серед них М.  Олексієнко, В. Подліпаєв,   Кашаєв П., завдяки їм бібліотека поповнилася місцевими примірниками. Приватний підприємець Сенік Т. Г., засновник журналу «English 4 U», окрім 1 обов’язкового комплекту видання подарував 3 комплекти.
Завдяки проведеному святу, деякі люди побачили бібліотеку з нового боку, зрозуміли, що бібліотека сучасна, відкрита, технічно підготовлена до роботи з будь якими верствами населення, розуміє їх потреби та вимоги. Що бібліотечні працівники мають можливість надати читачу професійну та кваліфіковану допомогу, мають чим цього читача зацікавити і що йому запропонувати.
Про послуги сучасної бібліотеки можливо говорити багато! Але краще прийти та на власні очі побачити численні скарби та цікавинки бібліотеки, відчути на собі незабутньо атмосферу спокою, затишку та доброзичливості професіоналів своєї справи. Зі святом Вас, бібліотекарі!